Місяць тому, коли мені оформлювали новий паспорт, спитали, він мені старий ще потрібен чи можуть одразу забрати, я віддала. Зараз прийшла отримувати новий, а вони, виявляється, загубили той старий, а без нього не можуть видати мені нічого. Врешті, мене знов сфотографували, взяли відбитки і підпис, аби ще один зробити, а той новий дали тимчасово, щоб я його потім поміняла на новий-новий.
Я так чекала фільм про будинок Слово і дуже хочу на нього піти, але я впевнена, що ридатиму в кінотеатрі і після цього ще днями повністю спустошена ходитиму. А я й без того не в найбільш піднесеному моральному стані.
Я все ж пішла, але повітряна тривога почалась буквально за дві хвилину до кінці, тож я не побачила кінцівку, та і так зрозуміло, що там. Чесно кажучи, я очікувала, що буде набагато важче, але загалом фільм неймовірний, тож сходіть теж.
Великодня листівка в стилі Альфонса Мухи, за яку я вчора на заліку викладач мені поставив, хоча в мене не всі інші завдання були зроблені.
Взагалі я не повністю задоволена нею, бо видно, що я на шрифті і квітах зверху заїбалась і вже робила як-небудь, але це найменший портрет, який я малювала, ще й так детально, тому загалом гарно.
Я так чекала фільм про будинок Слово і дуже хочу на нього піти, але я впевнена, що ридатиму в кінотеатрі і після цього ще днями повністю спустошена ходитиму. А я й без того не в найбільш піднесеному моральному стані.
Це вже ніхуя не смішно, чесно кажучи. Щоразу, як я за когось голосувала на Євробаченні, вони займали останнє місце.
Подруга прийшла до мене на ночівлю щоб вперше Євробачення подивитися разом. Цього року, чесно кажучи, мені прям подобається, більше цікавих номерів, ніж зазвичай. І навіиь з Терезою-Марією я змирилась.
Мені наснилось, що, окрім балістики, безпілотників та іншого, почали застосовувати ґозділ, які піднімалися з Чорного моря і стріляли лазером з рота...
У моєму дворі багато котів, і один дуже великий піднявся за мною до дверей квартири. Тільки-но я відчинила двері він так хутко забіг, що я не встигла нічого зробити. Я зайшла, він ходив там вже все обнюхував, і намагалась його підняти, але він настільки важкий, що в мене сил не вистачило. І сам він йти не хотів. Врешті, я його якось змогла випхати, але це точно найнахабніший і найжирніший кіт, з усіх, що я бачила.
Зараз молодша сестра дивиться Льодовиковий період 3. Це було перше, на чому я була в кінотеатрі, і я думала, що вмру від жаху, бо в цій частині динозаври, які постійно ричать, і я їх страшенно боялася. Ми ще й в першому ряду сиділи, тож вони в мене перед самим обличчям були весь час. Я була тоді як раз її віку. А вона сміється, щоразу як вони ричать, і ні крапельки не лякалася.
Знов купила крем, яким востаннє користувалась навесні 2022, і мене від його запаху так флешбекнуло в той час, хоча взагалі в мене майже ніколи немає асоціацій з ароматами. Пахне він, насправді, дуже приємно, але в мене тепер викликає трошки панічку.
А хтось був донором крові?
Я мабуть, хотіла б. Може моя третя негативна група крові комусь врятує життя, хоча я бачила що зазвичай потрібна позитивна,аніж негативна.
Я не боюся здавати велику кількість крові,колись в мене вже брали,не пам'ятаю тільки скільки,але там було багато пробірок і це було довго... Хоча, можливо, трішки боюся 😅.
В мене ця думка стати донором крові ще з початку війни. Просто ця думка все ще лишилася.
Я буквально вчора пішла, до того теж довго збиралась. І там терапевт вже сказав, що мені не можна через хронічну хворобу і відправив додому, хоча я до того переглядала протипоказання і там саме цієї не було. Тож сумно, але варто було спробувати.
Є художники, чиї роботи мені подобаються і надихають, а є ті, через кого, мені хочеться ніколи більше в житті не брати до рук олівець, бо я не можу малювати так само як вони, а якщо вже існують настільки неймовірні роботи, то не має сенсу малювати щось інше.
Живу поряд з парком і весною, коли все квітне, це особливо приємно.
Я, до речі, минулий тиждень провела в Карпатах. Гарно було. І тихо. Привезла звідти собі величезне відро меду і чай, тож зараз дуже тішуся цим.
Я почала дивитися серіал "Ghosts" (той, що британський, 2019 року) і це так охуєнно. Це буквально саме той серіал, який я хотіла подивитися все життя, мені так подобається, я описати не можу, навіть попри те, що це лише друга серія.
Захотілось піти в розмовний клуб англійською, але я впевнена, що надто нервуватиму та тривожитимусь і тому просто буду мовчати. Тож далі вестиму діалоги англійською сама з собою, сподіваючись, що це можна вважати розмовною практикою.
